ФОРУМ ВЕРТОЛЕТЧИКОВ

Объявление

ВНИМАНИЕ!!!!!!!!!!!!!!!! ЕСЛИ ВЫ ЗАРЕГИСТРИРОВАЛИСЬ И НЕ МОЖЕТЕ ВОЙТИ ПИШИТЕ НА АДРЕС, kirill83s-pb@mail.ru ПРОБЛЕМУ РЕШИМ В ТЕЧЕНИЕ СУТОК. С УВАЖЕНИЕМ, АДМИНИСТРАЦИЯ ФОРУМА ВЕРТОЛЕТЧИКОВ.

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » ФОРУМ ВЕРТОЛЕТЧИКОВ » ОВП, ОСАП, ОАЭ, АВИАОТРЯДЫ. » История создания 51 отдельного вертолётного полка


История создания 51 отдельного вертолётного полка

Сообщений 1 страница 21 из 21

1

ПРЕС - РЕЛІЗ

ОКРЕМОЇ ГВАРДІЙСЬКОЇ ВЕРТОЛІТНОЇ БРИГАДИ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ.

Формування

В вересні 1943 року Державний Комітет Оборони СРСР прийняв рішення про формування полку важких бомбардувальників на літаках ТБ-3.
Для виконання рішення, 10 льотних екіпажів з полку важких бомбардувальників, що дислокувались в поселенні Хурба на Амурі та 10 льотних екіпажів з гвардійської дивізії, що дислокувалась в поселенні Антонівка в Приморрі були відряджені на аеродром “Польовий” Московського військового округу, літаки ТБ-3 для комплектування полку авіаційною технікою прибули з фронтів.
Так було зформовано 1017 важко – бомбардувальний авіаційний полк, що складався з трьох авіаційних ескадрилій по 10 літаків ТБ-3 у кожній.
Командиром полку призначено гвардії майора Старосельцева І.П.
Участь у Великій  Вітчизняній війні.

З жовтня 1943 року по травень 1944 року полк дислокується на аеродромі “Добринське” біля міста Владимир і виконує завдання по забезпеченню бойових дій партизанських загонів в тилу противника, вперше в історії авіації відпрацьовується можливість доставки за лінію фронту танкеток на літаках ТБ – 3.
З травня по жовтень 1944 року полк базується на аеродромі міста Клін і бере безпосередню участь в підготовці повітряного десанту на аеродромах “Калінін”, “Киржач”, “Тейково”, “Медвежі озера”, викидаючи десант і бойову техніку.
Згідно постанови Державного Комітету Оборони в жовтні 1944 року 1017 важко – бомбардувальний авіаційний полк перейменовано в 51 авіаційно – транспортний полк і перебазовано на аеродром “Мігалово” в місті Калінін (нині Твер). Тут відбулося формування 21 гвардійської авіаційно – транспортної дивізії 9 гвардійського авіаційного корпусу Повітряно – десантних військ Червоної Армії. Новим командиром полку призначено майора Потєкаєва В.В., начальником штабу підполковника Жукова К.Г.  Командиром  дивізії призначено генерал – майора Горського В.П. До  складу 21 гвардійської авіаційно – транспортної дивізії ввійшли:
- 49-й гвардійський транспортно – десантний полк на літаках ЛІ-2;
- 50-й гвардійський транспортно – десантний полк на літаках ЛІ-2;
- 51-й авіаційно – транспортний полк на літаках ТБ-3;
- 52-й гвардійський важко-бомбардувальний полк на літаках ТБ-3.
На початок лютого 1945 року дивізія повністю була укомплектована і підготовлена до бойових дій.
Згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР 21 лютого 1945 року полку вручено Бойовий Прапор і присвоєно звання “гвардійський”. Він став іменуватись: 51-й гвардійський авіаційно - транспортний полк.
В березні 1945 року полку згідно наказу екіпажі полку перегнали літаки ТБ-3 в місто Ташкент на переплавку , отримали літаки ЛІ-2 і повернулись на аеродром “Мігалово”.
З червня 1945 року дивізія в складі 3-х полків повітряним ешелоном  перебазована з аеродрому “Мігалово” на аеродром “Чита-1”.           

Після перебазування дивізія ввійшла до складу 12 Повітряної армії. На 10 липня 51-й гвардійський авіаційно - транспортний полк повністю перебазовано і доукомплектовано. Особовий склад почав виконувати завдання по перевезенню озброєння, техніки, боєприпасів на аеродроми: "Чойбалсан", "Тамсаг-Булак", "Рудовка" в інтересах Забайкальського фронту.
3 серпня 1945 року полк перебазувався на аеродром "74 роз'їзд" де займався підготовкою і ремонтом матеріальної частини.
На озброєнні полку знаходилося 26 літаків Лі-2 та 4 літаки С-47.

Війна з Японією.

Після оголошення Указу Президіуму Верховної Ради СРСР про те, що СРСР знаходиться в стані війни з Імперіалістичною Японією 9 серпня 1945 року полк перелетів на аеродром на території Монголії "Чойболсан" і приступив до виконання бойових операцій по забезпеченню 12 Повітряної Армії та 6 Танкової Армії в перевезенні особового складу, паливно-мастильних матеріалів, боєприпасів, продовольства, поранених.
16 серпня полк перебазувався на аеродром "Тамсаг-Булак". В складі окремих груп та екіпажів особовий склад полку викидає та висаджує десант для звільнення міст окупованих японськими військами: Мукден, Лубей, Тунгляо,  Ванем'яо, Порт-Артур, Дайрен.
Польоти виконувались над незнайомою горно-лісистою місцевістю в складних метеорологічних умовах. Тільки завдяки авіації 6 Танкова Армія  могла переміщатись в умовах Великого і Малого Хінгану.
21 серпня 1945 року в складі дивізії полк перебазувався на аеродром "Мукден" на території Манчжурії де продовжив виконувати оперативну роботу та спеціальні урядові завдання.
Урядові завдання та спеціальні польоти виконували:
- екіпаж гв. капітана Лялькіна перевозив японського імператора ПУ-І посадженого намісником в Манчжурії з аеродрому "Чанчунь" в м. Чита на суд;
- екіпаж гв. майора  Хрипунова перевозив з аеродрому "Чанчунь" на аеродром "Мукден" історичного білогвардійця отамана Семьонова на міжнародний суд в місто Іркутськ.;
- екіпажі гв. капітанів Кулаєва і Васильєва перевозили в столицю Китаю Пекін  членів ЦК компартії Китаю;
- екіпаж гв. капітана Лялькіна з аеродрому "Чанчунь" доставив особливо важливі грузи в Москву;
- забезпечувалась зустріч літака, на борту якого знаходилась член китайського уряду госпожа Чан Каі Ші.
За період бойових дій з 9 серпня по 2 вересня 1945 року особовий склад полку виконав:
- польотів - 576;
- наліт - 1960 годин;
- перевезено вантажів - 700 тон;
- перевезено людей 3300 чоловік;
- наліт на 1 пілота - 70 годин;
- пройдено повітряних доріг - 438000 км.;
- екіпажі виконували в день по 3 бойових вильоти.
За відмінне виконання бойових завдань під час війни з Японією Генералісимусом Радянського Союзу Сталіним І.В. була оголошена подяка особовому складу частини та нагороджено державними нагородами:
А)Орденом:
- "Червоного прапора" - 22 чоловіки;
- "Вітчизняної війни" - 10 чоловік;
- "Олександра Невського" - 1 чоловік;
- "Червоної Зірки" - 53 чоловіка;
Б)Медаллю:
- "За бойові заслуги" - 42 чоловіки;
- "За відвагу" - 19 чоловік;
- "За перемогу над Японією" - 269 чоловік;
- Командир полку гв.полковник Потекаєв, нагороджений національним Китайським орденом "Юнквеі" - 5 СТ.
- Екіпаж гв.капітана Кулаєва - Монгольським орденом "Полярна Зірка"
З жовтня 1945 року 51-й гвардійський транспортно-десантний полк виведений зі складу 21 гвардійської авіаційно-транспортної  дивізії, для оперативної роботи перебазований на аеродром "Чань - Чунь".
7 квітня 1946 року полк перелетів на аеродром "Харбін" з якого виконує оперативні задачі до 23 квітня 1945 року по перебазуванню людей та вантажів при евакуації військ згідно постанови Президіуму Верховної Ради СРСР "Про вивід радянських військ з території Манчжурії".
23 квітня 1945 року полк повітряним ешелоном перебазувався на аеродром "Мучна" де ввійшов до складу 54 Орловської транспортної авіаційної дивізії 10 Повітряної Армії.
15 травня 1946 року полк перебазувався на аеродром "Комсомольськ на Амурі" де приступив до виконання Курсу Бойової підготовки 1946 року.....

http://smsfiles.ru/f/9de96db576adeb9f30 … а.avi.html - фильм про 51 Отдельный вертолётный полк.

0

2

Здорово! А почему на украинском?
С уважением,

0

3

51 Отдельный гвардейский вертолётный полк при расспаде Советского Союза перешёл в Национальную Гвардию Украины. Поэтому официальный язык - украинский.

0

4

так ссылку дайте на него, а то дали там смс просит и не понятно за что.

0

5

Борис написал(а):

Поэтому официальный язык - украинский.

Гарна мова! Может кто на казахском что выложит? Могу что-нибудь на белорусском. Даешь изучение языков!

Шутка, конечно. Но лучше на одном языке общаться, как и раньше.

0

6

Борис, а где собственно про вертолетный полк? Продолжение исторического пути части есть?

0

7

Продолжение :

Олександрія

В вересні 1957 року особовий склад полку отримав задачу здати літаки ЛІ-2 та С-47 і наземним ешелоном перебазуватися на аеродром м. Олександрія і переозброїтись новою авіаційною технікою - вертольотами МІ-4.
Згідно Директиви ГШ ВПС від 17.08.1957 року частину перейменовано в 51 гвардійський військово-транспортний авіаційний полк. Перший командир полку після передислокації в м. Олександрія - гв.полковник Юрченко. Для перенавчання 17 чоловік льотного складу були відряджені в місто Торжок, а 29 чоловік технічного складу - на авіаційний завод  до м. Казань. На 1 січня 1958 року 15 екіпажів полку були повністю готові до бойових дій. Свою підготовку полк демонстрував в цьому ж році на навчаннях, що проводились в Прикарпатському, Київському, Одеському, Північно - Кавказькому Військових округах в складі вже 20 екіпажів. Щорічно полк приймає участь у льодовій та метеорологічній розвідці і виконує рятувальні роботи на річках України, несе чергування по забезпеченню запусків та пошуково-рятувальної служби під час польотів космічних апаратів з космодрому "Байконур", забезпечує оперативні групи під час випробування ядерної зброї на полігонах Семипалатинськ, Капустин Яр.
Згідно Директиви ГШ ВПС від 17.11.1959 полк перейменовано в 51 гвардійський окремий вертолітний полк. В 1959-1963 роках полк приймає участь в навчаннях, що проводилися в Київському, Білоруському, Північно - Кавказькому округах. За цей період перевезено лише особового складу 13533 чоловіка. Екіпажі знаходились у відрядженнях до 6 місяців у рік. Згідно Директиви ГШ ВПС від 12.03.1963 року зі штату полку виділився Окремий батальйон АТЗ - в/ч 64678. В 1963 році на озброєння полку поступили вертольоти МІ-6. Особовий склад в стислі строки опанував нову техніку. З 19.10.1963 року в полку 2 вертолітні ескадрильї озброєні вертольотам МІ-6, 2-ВЕ - МІ-4. В 1964 році полк приймає участь в рятувальних роботах в районах м. Дніпропетровська, що постраждали від паводку. Перевезено 4743 особи. За якісне виконання завдань 1 чоловік був нагороджений орденом "Червоної Зірки", 2 -  медаллю "За відвагу", 11 чоловік були нагороджені медаллю "За спасіння утопаючих".
В 1965-1968роках полк задіяний на навчаннях Київського військового округу, навчанні "Днепр", що проводилося МО СРСР. Перевезено особового складу 10825 чоловік. З 21.08.1968  р. по 30.10.1968 р. дві ескадрильї на вертольотах МІ-4 в складі 20 екіпажів, під керівництвом заступника командира полку Романовського А. М. виконують урядові завдання в ЧССР, де виконали 412 бойових вильотів на супроводження танкових колон, перевезення особового складу і вантажів, з нальотом 2200 годин.
За якісне виконання бойових завдань особовий склад полку нагороджено:
- орденом "Червоної Зірки" - 7 чоловік;
- медаллю "За бойові заслуги" - 8 чоловік.
- всьому особовому складу, що приймав участь у виконанні завдань оголошена Подяка Міністра Оборони СРСР та подяка командуючого 4 повітряної Армії Північної групи військ.
З 15 лютого по 1 квітня 1969 року 16 екіпажів надавали допомогу в боротьбі зі стихійним лихом в Узбекистані, а з 20 лютого по 27 квітня силами 3 екіпажів в Туркменії. Причина – снігово - пилові бурі. З 9 по 11 червня 1969 року 4 екіпажі виконували роботу по наданню допомоги населенню в районі м. Чернівці - що постраждало від паводку. З 1969 року полк почав приймати участь в забезпеченні оперативних груп по збору урожаю в багатьох областях СРСР. Екіпажі полку приймали участь в зйомках фільму "Сержанти" а екіпаж гв. майора Пучка в зйомках фільму "Визволення".
В 1950 році 50 % особового складу полку взяли участь в навчаннях "Север", "Двина", що проводилися МО СРСР маршалом Гречко А.А. За відмінне виконання завдань полк нагороджений грамотою Главкома ВПС маршала Авіації Кужахова П.С. 18 екіпажів МІ-4 працювали по забезпеченню оперативних груп по збору урожаю.
В 1971 році полк приймає участь в навчаннях, що проводяться МО СРСР "Юг". 21 екіпаж відряджено для забезпечення оперативних груп по збору урожаю.
В квітні 1972 року 1 та 2 ВЕ приступили до перенавчання на новий тип техніки, вертольот МІ-8, а вже  з 14.08 по 15.09.1972 року 10 екіпажів МІ-8 приймають участь в тушінні лісних пожеж в Московському Військовому Окрузі. За відмінну льотну підготовку, успішне виконання завдання та збереження державного майна 10 військовослужбовців нагороджені медалями "За відвагу на пожежі".
З 17.02. по 14.04.1973 року 8 екіпажів вертольотів МІ-6 та три МІ-8 виконували урядове завдання в Калмикії по наданню допомоги в ліквідації наслідків стихійного лиха, - піщаних бурь.
За час надання допомоги по збору урожаю 1973 року перевезено 1800 чоловік 3-ма вертольотами МІ-8. Полк прийняв участь у навчанні, що проводилося МО СРСР "Україна-73".
В 1974 році 7 екіпажів МІ-8 виконують експериментальні польоти на полігоні Донгус. За успіхи в бойовій підготовці, зразкову дисципліну полк нагороджений Червоним Прапором Червонопрапорного Київського військового округу. В 1975 році 23 екіпажі полку приймають участь в навчаннях "Весна - 75" та навчаннях 6 Танкової Армії, 21 Танкової дивізії.

Надання інтернаціональної допомоги республіці Афганістан.

25 грудня 1979 року згідно рішення Уряду СРСР за проханням Уряду ДРА на його територію було введено обмежений контингент радянських військ.
Згідно Директиви Міністра Оборони СРСР від 04.01.1980 року ескадрилья підполковника Кучеренко О.М. на вертольотах МІ-8 першою з частин  в складі 112 офіцерів 22 прапорщиків та 14 солдат направлена для виконання завдання в ДРА.
В 1981 році для надання інтернаціональної допомоги ДРА відряджена ескадрилья підполковника Білогана С.І. на вертольотах МІ-6.
В 1982 році з полку в ДРА введено ескадрилью підполковника Щербакова А. М. на вертольотах МІ-8.
В 1983 році в ДРА для доукомплектування інших частин відряджено 10 офіцерів та 10 прапорщиків.
В 1984 році в ДРА відряджено ескадрилью підполковника Ніколаєва В.П. на вертольотах МІ-6.
В 1985 році в ДРА відправлена ескадрилья підполковника Савченко В.К. на вертольотах МІ-8.
За час виконання службових обов'язків на території Демократичної республіки Афганістан полк втратив 11 військовослужбовців:
Гв.підполковник     Піянзін Іван Федорович
Гв.майор    Артамін Олександр Олексійович
Гв.майор     Шрамко Анатолій Іванович
Гв.ст. лейтенант    Астіоненко Сергій Олександрович
Гв.ст. лейтенант    Зверев Олексій Володимирович
Гв.ст. лейтенант    Чепкасов Юрій Іванович
Гв.лейтенант    Лебедев Павло Миколайович
Гв.лейтенант    Вашутін Микола Борисович
Гв.лейтенант    Ковальский Віталій Анатолійович
Гв.лейтенант    Емельшин Олексій Анатолійович
Гв.прапорщик     Андреєв Володимир Костянтинович

Інтернаціональний обов'язок виконувало 547 військовослужбовців полку.
З них :
- офіцерів     347;
- Прапорщиків 159;
- Солдат     14.
- 96 чоловік виконували свої обов'язки в ДРА двічі.
За мужність і героїзм проявлені при виконанні інтернаціонального обов'язку особовий склад частини нагороджено:
- орденом "Бойового Червоного Прапора" - 5 чоловік;
- орденом "Червона Зірка" - 154 чоловіка
- орденом "За службу Батьківщині в ЗС СРСР" -ІІІст. - 128 чоловік;
- медаллю "За відвагу" - 15 чоловік;
- медаллю "За бойові заслуги" - 92 чоловіка.
З 08.03.1987 року в частині на посаді заступника командира полку по політчастині - начальника політвідділу проходив службу Герой Радянського Союзу підполковник Малишев Микола Іванович. Звання Героя Радянського Союзу отримав за участь в бойових діях в республіці Афганістан.
В честь офіцерів і прапорщиків, що не повернулись з Афганської війни в частині силами особового складу споруджено пам'ятний обеліск. На цвинтарі міста 2 поховання авіаторів-афганців: на військовому гв.підполковника Піянзіна І.Ф., на центральному -  гв.майора Половнікова. В честь гв.підполковника Піянзіна одна з вулиць Олександрії названа його іменем.
Виведення військ з Демократичної Республіки Афганістан закінчилось 15 лютого 1989 о 10 годині 30 хвилин.
Цей день в частині є днем зустрічі воїнів - афганців, Днем Пам'яті.

Ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС

В ніч з 26 на 27 квітня 51-й окремий вертолітний полк було приведено в підвищену ступінь бойової готовності. В розпорядження Командуючого ВПС Київського військового округу передано 14 екіпажів вертольотів МІ-6 та 12 екіпажів вертольотів МІ-8, які перебазувалися на штатній техніці на аеродроми Чернігівського вищого військового училища льотчиків під керівництвом командира полку гв. полковника Серебрякова А.І. та негайно приступили до роботи.
В 1986 році в ліквідації аварії на ЧАЕС приймали участь 163 військовослужбовці полку.
Було виконано 429 вильотів, наліт над територією АЕС - 128 годин, кинуто 764 тони вантажів, перевезено 233 чоловіка, 78 чоловік одержали дозу опромінення від 17 до 37 рентгенів. За мужність і відвагу, проявлені при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році було нагороджено 32 військовослужбовця.
2 жовтня 1986 року при виконанні завдання по дезактивації 4-го блоку АЕС в авіаційній катастрофі загинув гв.ст. прапорщик Ганжук Микола Олександрович, старший механік з авіаційного озброєння та десантного обладнання.
В заходах по ліквідації наслідків аварії та підтриманні життєдіяльності в зонах відчуження та жорсткого радіаційного контролю військовослужбовці частини приймали участь до 1990 року.
Всього було задіяно 374 чоловіка. За плідну працю, та значний вклад в ліквідацію наслідків аварії в 1987 році військова частина нагороджена Почесною грамотою Президіуму Верховної ради СРСР та перехідним Червоним Прапором ЦК ЛКСМ України, державними нагородами відзначено 52 військовослужбовці:
- орденом "Червоної Зірки" - 19 чоловік;
- орденом "За службу Батьківщині в ЗС СРСР" - ІІІ ст. - 20 чоловік;
- ІІ ст. -  3 чоловіка.
- Орденом "Знак Пошани" - 2 чоловіка
- Медаллю "За бойові заслуги" - 1 чоловік;
- Медаллю "Відмінник військової служби" - 7 чоловік.
26 квітня 2000 року на території авіаційного гарнізону відкрито перший в місті пам'ятник в честь ліквідаторів аварії на ЧАЕС з надписом "Ви собою закрили весь світ".

Національна гвардія України

4 листопада 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про Національну гвардію України".
1 серпня 1992 року на базі 51 окремого вертолітного полку з частинами забезпечення, що дислокувався в місті Олександрія була сформована 51 Окрема вертолітна бригада Національної гвардії України.
До складу бригади ввійшла 13 окрема бойова вертольотна ескадрилья, яка була сформована 13 листопада 1981 року в м. Біла Церква Київської області на базі 149 Окремого вертолітного загону.
Підставою на формування загону стали: директива ГШ ВПС від 19.06.1981 року та директива командуючого військами КВО від 30.05.1981 року.
Перші польоти були проведені 2 грудня 1982 року на аеродромі в/ч 12382 н.п.Гончарівське Чернігівської області.
13 квітня 1984 року 149 Окремий вертолітний загін за місцем дислокації переформований в 318 Окрему вертольоту ескадрилью зі збереженням найменування частини 22705.
1 серпня 1992 року наказом Командуючого НГУ від 9.07.1992 року сформована 31 Окрема бойова вертольотна ескадрилья з присвоєнням умовного найменування військова частина 2270.
За успішне виконання завдань командування особовий склад частини нагороджений:
1. Орден “Червоної Зірки” – 5 (офіцери).
2. Орден “За бойові заслуги” – 3 (офіцери), 2 (прапорщики).
3. Орден “За службу Батьківщині” – 8 (офіцери).
4. Хрест “За мужність” – 1 (офіцер).
5. Медаль “За відвагу” – 1 (офіцер).
6. Медаль “За військову службу Україні” – 1 (офіцер).
Першим командиром  ОВБР призначено підполковника гвардії Бондарчука В’ячеслава Миколайовича.
На озброєнні бригади знаходяться вертольоти МІ-6, МІ-6А, МІ-8Т, МІ-8МТ, МІ-8С, МІ-8ПС, МІ-9, МІ-24В, МІ-24К, МІ-24Р, МІ-24П.
В період з 11.06 по 18.07.1992 року особовий склад бригади у складі 12 екіпажів на вертольотах МІ-24 та МІ-8 приймали участь в наданні допомоги прикордонним військам у прикритті державних кордонів України з Молдавією. За період виконання завдання виконано 57 польотів з нальотом 56 годин, перевезено 3200 кг вантажів, 354 чол. - особового складу НГУ.
2 березня 1993 року група на чолі з командиром бригади підполковником гвардії Бондарчук В.М. в складі трьох екіпажів на вертольотах МІ-8 виконала пошуково-рятувальні роботи на Кременчуцькому водосховищі в складних метеоумовах.
В ході робіт врятовано 88 рибалок, виконано 12 польотів, з загальним нальотом - 10 годин.
В період з 8 листопада по 19 грудня 1998 року три екіпажі бригади на вертольотах МІ-8 під керівництвом Начальника Управління авіації ГУК НГУ полковника гвардії Суліми А.М. виконували завдання в Закарпатті по наданню допомоги в ліквідації стихійного лиха - повені. В ході виконання робіт було виконано 167 польотів з нальотом 107 годин 30 хвилин. Перевезено 1113 чоловік та 107 тон вантажу.
Указом Президента України за особисту мужність під час ліквідації повені в Закарпатті, зразкове виконання службового обов'язку відзнакою Президента України -  орденом "За мужність" ІІІ ступеня нагороджені: підполковники гвардії Клименко А.В., Стрігін І.В., Ковтун М.П. Медаллю "За бездоганну службу" ІІІ ступені нагороджені майори гвардії Волков І., Калугін О., капітани гвардії Кривой К., Мірошніченко С., Приведений О., Сайко В., Ященко Ю., Нікітенко С., та старший прапорщик гвардії Авраменко О. Вручав нагороди начальник управління кадрів ГУК НГУ генерал-майор гвардії Шевченко І.О.
28.04.1990 року вперше за всю історію частини в штат було введено військовий оркестр. Перший начальник оркестру підполковник  Походенко О.І.
За підсумками службово-бойової діяльності в 1996 році та 1999 році бригада визнана кращою серед бригад НГУ і 2 роки поспіль утримувала Вимпел Командуючого НГУ "Кращій військовій частині Національної гвардії України".
10 лютого 1999 року частина за вагомий внесок в наданні допомоги по ліквідації стихійного лиха в районах області (снігові заноси та ожеледиця) нагороджена Почесною грамотою Кіровоградської обласної державної адміністрації.
За період з 1992р.по 1999 рік особовий склад бригади за успіхи у бойовій підготовці та якісне виконання спеціальних завдань  нагороджено:
- орденом "За мужність" -  7 чоловік.
- медаллю "За військову службу Україні"  - 2 чоловіка
- медаллю "За бездоганну службу) ІІ ст.  - 8 чоловік.
- Відзнака Міністра НСУ: "За відвагу в надзвичайній ситуації" ІІ ст. - 1 чоловік
Згідно Указу Президента від 17.12.1999 року "Про передачу підрозділів НГУ до складу інших військових формувань". Окрема вертольотна бригада НГУ була підпорядкована Міністерству Внутрішніх Справ України.
11 січня 2000 року Президент України Л. Кучма підписав Закон України "Про розформування Національної гвардії України" згідно якого Національна гвардія як військове формування, що виконало своє завдання по забезпеченню стабільності в суспільстві на  певному історичному етапі розвитку Української держави було розформовано.

Внутрішні війська МВС України

Внутрішні війська МВС України створені на підставі прийнятого Верховною Радою України 26 березня 1992 року Закону "Про ВВ МВС України". Указом Президента України від 26 березня 1996 року в Україні встановлено свято "День ВВ МВС України" яке відзначається щорічно 26 березня.
1 командир Окремої вертолітної бригади ВВ МВС України полковник Рященко О.Г.
З липня по вересень 1999 року 2 вертольоти Мі-8 виконують польоти по перевезенню вантажів в Туреччині.
11 квітня 2000 року згідно Наказу Міністра Внутрішніх Справ України генерала внутрішньої служби України Ю. Кравченко за №222 Почесним солдатом 51 ОВБр ВВ МВС України зараховано Героя Радянського Союзу полковника у відставці Туйгунова Леоніда Наумовича - за вагомий особистий внесок у справу захисту Батьківщини від фашистських загарбників, мужність і героїзм, виявлені в роки Великої Вітчизняної війни. Туйгунов Л.Н. народився 5 жовтня 1919 року. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 5 жовтня 1944 року. Звання генерал-майор присвоєно згідно Указу Президента України від 20 серпня 2001 року. Проживав в місті Світловодськ, помер 22 вересня 2001 року. Похований за заповітом на військовому цвинтарі міста Олександрія.
З червня по жовтень 2000 року 21 військовослужбовець бригади на 5 вертольотах     МІ-8 знаходилися у відрядженні в Турції де виконували завдання по тушінню лісних пожеж.
27 лютого 2001 року екіпаж бригади в складних метеоумовах виконав пошуково-рятувальну операцію по евакуації рибалок на Кременчуцькому водосховищі, яких 26.02.2001 року на крижині діаметром більш ніж 3,5 км. о 15.30  відірвало від берега в районі села Пронозівка і віднесло від берега на 15 кілометрів. Евакуація з льоду товщиною менше 10 см. проводилась методом зависання з торканням льоду. Зроблено 9 заходів з нальотом 3 години 15 хвилин. Врятовано 59 осіб. Наказом Міністра МВС України полковник Рященко О.Г., що керував операцією нагороджений нагрудним знаком МВС "За відзнаку в службі" ІІ ст.
Наказом Командувача ВВ МВС України за врятування людей нагрудним знаком ВВ МВС України "Мужність, честь, закон" нагороджені: підполковник Стрігін І.В., полковник Фролов О. М. підполковник Василенко О.П., майор Кривошея В.О., капітан Шевченко С.С. прапорщик Рижов Е.І.
Згідно Указу Президента від 30.10.2000 року частині повернено звання "гвардійська",  яке безпідставно було упущене в період передачі до складу НГУ. З цього дня з’єднання іменується -   51 окрема гвардійська вертолітна бригада Внутрішніх військ МВС України.

0

8

Спасибо, то что надо! Можно "подтянуть" информацию на сайт? На кого делать ссылку?

0

9

Служил там с 1989 по 1992, в/ч 01094, только самые приятные воспоминания.  :cool:

Отредактировано Bo3Dyx (2008-07-22 14:55:06)

0

10

ПП    Пожалуйста, откликнитесь ,  кто служил в  вертолётной эскадрилье под командованием майора Арсеняна ( в/ч 78499 ) в 1960-1962 годах.

0

11

Bo3Dyx написал(а):

Служил там с 1989 по 1992, в/ч 01094, только самые приятные воспоминания.  :cool:

А на каком языке? :playful:
С уважением,

0

12

Анатолий написал(а):

А на каком языке?  С уважением,

Я служил на Ми-8МТВ, а на языке, судя по этому форуму служили [sensored]
И тебе с уважением

Отредактировано Bo3Dyx (2008-08-07 02:11:10)

0

13

Язык украинский только потому (это только версия!), что "копировать-вставить". А так.. С Сергеичем согласен - можно на казахском, грузинском и т.д. P.S. Ну и на белорусском, конечно.

Отредактировано se-ryz68 (2008-08-24 09:28:25)

0

14

Проходил службу в 51ОБВП с1986г. и до развала СССР.К великому сожалению,теперь это-заграница.

0

15

Хочу  заметить , что  уже  в  начале  50-ых  годов   началась подготовка  специалистов для  будущих  вертолетных  подразделений. Вольское  авиационое  техническое  училище ( 51-53 годы) занималось подготовкой будущих техников, бортовых  техников  вертолетов. А  войсковая  часть 78544 - Телави , вернее часть ее личного  состава влилась в 51 отдельный вертолетный  полк в сентябре 59  года, до  того  часа  уже  освоив и начав проводить полным  ходом  боевую  подготовку( уже с  апреля 55 года были  сформированы как  вертолетное  подразделение)Перебазирование  личного состава и  семей  было  осуществлено наземным  эшелоном - летом 59 года в  товарных вагонах. Вот  так  формировался 51 вертолетный  полк. Всем  миром....( Информация  с  памяти отца Кравцова Д.Т.)

0

16

Верба написал(а):

Перебазирование  личного состава и  семей  было  осуществлено наземным  эшелоном - летом 59 года в  товарных вагонах.

Перебазирование было из Телави?

0

17

Полк в 1954 году из Комсомольска-на-Амуре был переведен в Николаевск-на-Амуре, а затем уже в 1957 году в Александрию.

Отредактировано swen12 (2019-06-01 08:11:24)

0

18

swen12 написал(а):

Полк в 1954 году из Комсомольска-на-Амуре был переведен в Николаевск-на-Амуре

В Комсомольске-на-Амуре где он базировался?

0

19

fencer написал(а):

В Комсомольске-на-Амуре где он базировался?

надо полагать на Хурбе. Вряд ли в Дземгах.

0

20

boyan написал(а):

надо полагать на Хурбе. Вряд ли в Дземгах.

Ни где не встречалось упоминание о базировании в Хурбе вертолетного полка - поэтому задал вопрос...

"С 1948 года по 1962 годы здесь базировался 311-й истребительный авиационный полк ПВО (до 28 июня 1946 года 48-й иап).
В 1969 году в Хурбу из ГДР перебазирован 277-й бомбардировочный Млавский Краснознаменный авиационный полк." https://topwar.ru/83247-aerodrom-hurba.html

0

21

Случайно попал на этот сайт, но видно придется задержаться на нем.  Причина - мой отец служил в этом полку, можно сказать почти с истоков.  Кроме того, я заметил, что в истории полка действительно упущен период нахождения части в г. Николаевск –на-Амуре.  Я тогда еще был малышом, но кое-что помню.   Ведь история полка состоит из множества личных историй .                                                                       
   Мой отец,  Головатов  Иван Потапович, фронтовик, получив  тяжелое  ранение в 1943г., проходил лечение в госпитале г. Батуми. Из госпиталя, по излечении, был направлен  в 49-ШМАС (Грузия), по окончании которого в ноябре 1944г. прибыл  в  3-й Запасной Авиационный полк на должность стрелка- радиста,  пикирующего бомбардировщика  ПЕ-2.  В 1946г. был переведен  в  51-й гвардейский транспортный авиационный полк  в г. Комсомольск-на-Амуре.  В  составе какого подразделения был осуществлен перевод  личного состава, к сожалению, не знаю, да и спросить уже не у кого.  Наша семья жила тогда  в Дземгах, на берегу Амура.  Дземги – это название нанайского поселения, с которого и началась история  Комсомольска-на-Амуре.  В те годы это уже был  микрорайон  города. Рядом находился , почти на берегу Амура,  аэродром   противоположного берега Амура, что и подтверждает базирование Ли-2 на Дземгах. Дземги (Победа),  где и базировались  Ли-2 . Ниже привожу ссылку с нашего семейного альбома, на фотографии, сделанные как раз на аэродроме Дземги. На одном из снимков, за спиной моего отца, видны сопки
   Кроме того запомнилось, как с аэродрома  авиационного завода, над нашей головой, постоянно пролетали  самолеты, а позже появились и реактивные МИГ-15.  Кстати  самолеты Ли-2 выпускались на этом заводе до 1950г., прототипом послужил  DC-3  фирмы «Дуглас».  Очевидно   и полк доукомплектовывался  самолетами прямо с завода.
   Летали тогда и над Чукоткой, Курильскими  островами, Камчаткой, Сахалином.  По рассказам отца, условия полетов порой были тяжелыми, туманы и угроза оледенения. В семье остался подарок (теперь как реликвия), позолоченная чайная ложечка с изображением  мишки, подаренная другом отца . Позже он не вернулся с очередного полета, столкнулись с сопкой в условиях плохой видимости и оледенения самолета.                                                                                                                   
   Со слов отца, летали также  на ликвидацию последствий землетрясения  в  ноябре 1952г. и последовавшего за ним цунами на острове Симасю (Шумшу), Курильские острова .                           
  В 1955г. полк перебазировался в г. Николаевск-на-Амуре.  Было это летом, так как помню, что было тепло. Наша семья,  на пароходе,  по реке  добралась до Николаевска-на-Амуре. Чем  другие семьи добирались, не знаю. Опять же,  вокруг сопки, пейзаж впечатляющий.  Город стоит фактически на Амурском лимане. Помню на рейде стояли большие океанские корабли, а с одной полузатонувшей ржавой посудины мы ныряли в реку Амур. Врезался в память эпизод , в котором шла колонна пленных японцев на какие то работы. запомнился также памятник на набережной основателю города Г.И.Невельскому.                                                                                                                         
   Поселили нас на территории военного городка в двухэтажных бревенчатых домах, на окраине которого располагалось стрельбище, где мы, будучи пацанвой,  собирали пустые гильзы, а чуть дальше голубику. Зимой запомнились  сугробы до 2 метров, которыми были полностью скрыты сараи во дворе, а также деревянные настилы,  гордо называвшиеся тротуарами.                                                                                                                                                         
   В сентябре 1957г. самолеты Ли-2  были сданы и мы  ненадолго опять перебрались в Комсомольск-на-Амуре, попрощавшись  с нашими родственниками, пароходом доплыли до Хабаровска, откуда эшелоном отбыли  в г. Александрию.  Вагоны были плацкартные, а может у кого и купейные, кому как повезло. Помню, около озера Байкал, в вагон подсел местный охотник. За оказанное ему доверие, угощал  всех вяленой медвежатинкой (а  может просто по доброте  душевной).  В  общем  ехали с комфортом. Правда дорога, вместе с пересадкой в Харькове,  заняла около 12 суток.  По месту прибытия личный состав получил вертолеты Ми-4, а мы комнату, в бывшей казарме на территории  гарнизона. В комнате мне понравилась только печка «буржуйка», облицованная красивыми цветными израсцами.                                                                                     
    По-моему это уже был октябрь, но стояла  очень теплая погода и я понял, что приехал на юг, а позже до меня дошло, что лыжи с собой из Николаевска-на-Амуре,  тащить не стоило, разве что коньки.  Где то через годик нас переселили в  бывший склад парашютно-десантного имущества  наших предшественников - десантников.  Хоть все удобства во дворе, зато две комнаты.  Рядом находились старые, полуразвалившиеся  конюшни. Поговаривали, что в них останавливались  лошадки самой Екатерины II,  правда проездом.  Утверждать не буду, поскольку  то время прошло как то без моего активного участия.                                                                     
    В 1961 г. наши семьи переехали  на пл. Кирова, где и было заселено военными,  два 4-х этажных дома.  Далее вкратце, так как дальнейшие события освещены подробно в первоначально изложенном материале.                                                                                                                                                                   
  В 1959г. моего отца назначили  начальником связи полка.                                                                           
  В 1963 году мы все ждали, когда же прилетят новые вертолеты  Ми-6.  И дождались. Слышим  приближающийся гул, но чем он ближе, тем  заметнее отличался от уже  привычного  нам.  И только увидев над собой, пролетающие Ми-6  с турбинами, поняли причину. 
       К сожалению,  помнятся и трагические страницы. Под  Волгоградом столкнулись,  в условиях ограниченной видимости,  два наших борта. Хоронили летчиков на военном кладбище, вблизи з-да "АЭМЗ." Но к большому сожалению были и другие трагические случаи.  Вообще летали тогда очень часто и днем и ночью, сейчас пролетающий вертолет, - редкий случай, то ли машины берегут , то ли керосин.                                               
   Как то отец взял меня с собой, где на аэродроме вертолетчики отрабатывали посадку на авторотации. Клубы пыли и вообще жестко, не позавидуешь, но учиться выживать то надо.                       
  В 1967г. отца направили служить в Венгерскую Народную Республику.  В 1974г. вернулся в  г. Александрию, где и демобилизовался  в звании подполковника. Позже президент Кучма Л.Д. присвоил звание полковника, как и многим другим, ушедшим в запас.                                                 
    В мае 2006г. отца не стало. Об этом чуть подробнее.  Прихожу я в родной полк и прошу оказать ветерану полка последние почести.  После недолгого  ожидания на проходной, появился дежурный офицер и на официальной мове толково объяснил, что патроны все наперечет, лишних  мол нет, почетного караула тоже не будет, а с военным оркестром просто беда, - все, как назло, находятся в нарядах.  Я ему о том, что отец, -ветеран полка, фронтовик, фотография его висит в музейной комнате полка.  Фото он смотреть не захотел, но ответил доходчиво "То был полк, а теперь бригада, то были они, а теперь мы".   Позже ко мне подошли бывшие сослуживцы  отца и сказали, что в части есть музыканты, которые за отдельную плату готовы сыграть. Я, конечно же,  согласился и попросил, чтобы оркестр был в военной форме. Думаю, хоть этим отцу окажу последнюю услугу. Но когда музыканты пришли в гражданке, кто в чем горазд, я понял окончательно, что в  гв. полковнике  Головатове  И.П.  полк, а точнее бригада , уже не нуждается и в памяти о нем тоже.    Спасибо ветеранам полка, они пришли провести своего сослуживца в последний путь.                                                                                                                                                 
   Каждый год, на День Победы прихожу с портретом отца на возложение к братской могиле и я не один. Какие то люди в камуфляжной форме, пытались неоднократно, устраивать провокации  шествию «Бессмертного полка». Но я думаю, пока мы есть  и наши дети тоже, будет жить и 51-гвардейский  транспортный авиационный полк и  51-й гвардейский отдельный вертолетный полк, хотя бы в нашей памяти.                                                                                                                                                           
     А в памяти осталась картинка, - на День Победы, в синей парадной форме, с кортиками на ремнях, под звуки полкового оркестра , марширует наш полк  под аплодисменты горожан. А полк все идет и идет,  вдаль…    Да , то были они, а теперь вы….

           P.S.  Вот несколько фотографий с нашего семейного альбома, связанных с историей полка. Фото были сделаны в Комсомольске-на-Амуре и Александрии.  Обратите внимание на погоны (пятое фото), где изображен мой отец с товарищем. Обозначение "51ГТ" , совершенно очевидно,  расшифровывается как "51-й Гвардейский Транспортный". Обнаружил это совсем недавно, хоть фотки смотрел и не раз с самого детства. Не мог не показать и себя, где мы, будучи мальчишками, слегка приобщились к славной истории полка. Снимки были сделаны на нашем аэродроме в г. Александрии. На последнем фото я с отцом.
Привожу ссылку:        https://drive.google.com/drive/folders/ … sp=sharing

Отредактировано Александр Головатов (2020-12-20 19:01:20)

+3


Вы здесь » ФОРУМ ВЕРТОЛЕТЧИКОВ » ОВП, ОСАП, ОАЭ, АВИАОТРЯДЫ. » История создания 51 отдельного вертолётного полка